Андрій Глущенко - більш ніж половина

З дос"є "Українського футболу": Андрій Глущенко ("Металург", Запоріжжя). Народився 18 березня 1974 року. Освіта - вища. Амплуа - воротар. Виступав за команди майстрів "Торпедо" (Запоріжжя), "Зірка -НІБАС" (Кіровоград). Зріст - 187 см, вага - 83 кг. Кажуть, що воротар - половина команди. Андрій Глущенко для запорізького "Металурга" значив у минулому році чи не набагато більше. Згадайте друге коло минулої першості, коли запоріжці на виїзді вигравали з мінімальною перевагою - забивши один м"яч вони втримували цю перевагу, здобуваючі важливі перемоги. А чого варті матчі Кубка УЄФА з англійським "Лідс Юнайтед"! Пропустити в кожній зустрічі лише по одному м"ячу від команди, де в атаці грають такі вправні і грізні бомбардири як Марк Відука, Харі Кьюєлл, Алан Сміт, Лі Бойєр, Нік Бармбі - це ще треба неабияк вміти грати в обороні і передусім - у воротах. А їх захищав ні хто інший, як 28-річний Андрій Глущенко, який цього сезону ще й виводить запорізький "Металург" з пов"язкою капітана. Хто ж він, один з претендентів на звання найкращого голкіпера року? Народився Андрій у невеличкому містечку Оріхів, що розташовано в 50 кілометрах від Запоріжжя, і має статус районного центра. Звичайно, як і всі хлопчаки полюбляв грати у футбол, тим більше що батько - Олександр Іванович є палким прихильником народної гри і навіть свого часу виступав за аматорську команду. Якось мірою звичайним є і те, що до 13 років у дворових баталіях Андрійко найчастіше виконував роль.. форварда - бомбардира. І це не випадково, адже кумиром його дитинства був Олег Блохін. Та якось, перебуваючи у піонерському таборі, Андрій Глущенко спробував свої сили у воротах. І нічого - на новому місці зіграв непогано. Здібного хлопця примітив Юрій Россохач, який вмовив хлопчину піти до дитячої команди СК "Орсільмаш". І вже там за справу взявся Олег Дудка - брат відомого українського воротаря Валерія Дудки, який тривалий час захищав кольори харківських команд "Маяк" та "Металіст". Досвід, здобутий на вихованні брата в Олега Олександровича був чималий, і прогрес Андрія був як-то кажуть справою часу. Невдовзі Глущенко змінив у воротах дорослої команди "Орсільмашу" свого дядьку і до того ж не полишав занять у загальноосвітній школі, яку закінчив без трійок, на самісінькі четвірки та п"ятірки. Прийшли успіхи і у футболі - у 1989 році, на республіканських змаганнях у Вінницькій області Андрія Глущенко було визнано кращим воротарем, а його команда замкнула квартет сильніших. Копітка праця на тренування, матчах першості області була невдовзі винагороджена на зорі незалежності. У 1992 році запорізьке "Торпедо", яке тоді очолював визнаний майстер воротарської і тренерської справи Євген Лемешко двічі зіграло контрольні поєдинкі з "Орсільмашем". Незважаючи на великі перемоги 5:0 і 5:2, Лемешкові та його помічнику Володимиру Атаманюку сподобалися дії.. воротаря суперників. Так, Андрій Глущенко отримав запорошення і переїхав до обласного центру. Мешкав у гуртожитку, звичайно при першій нагоді їздив додому, і частенько повертався звідки рано-вранці приміським автобусом. Три роки промайнули немов мить - дуже швидко, тим більше що вчителі у хлопця біли вправні - маю на увазі тодішніх воротарів автозаводців - Ігоря Моїсєєва, Юрія Сивуху, Олександра Ногіна. Саме останнього і замінив Андрій у львівській грі 1994 року проти місцевих "Карпат". Перший тайм запоріжці програли 0:2, і у перерві замість Ногіна з"явився Глущенко. Щоправда, одразу пропустив гол, але того вечора таки виручив кілька разів, заслуживши на схвальні відгуки тренерів. Поступово став Андрій основним воротарем, і що цікаво - першим, хто, так би мовити побачив в ньому гравця основного складу став.. нинішній виконуючий обов"язки головного тренера "Металурга" Ігор Надіїн. Він ніколи не боявся довіряти молоді, і, як показав час, інтуїція його не підвела і в цьому випадку. Глущенко набирався досвіду в команді, яка поступово втрачала колишню міць через незадовільний фінансовий стан. Йому нічого не залишалося, як відгукнутися на запрошення кіровоградської "Зірки-НІБАС", де одним з помічників Олександра Іщенка працював вже знайомий йому Володимир Атаманюк. І тут він швидко завоював прихильність симпатиків команди. Ще й досі у Кіровограді пам"ятають кубкову зустріч з донецьким "Шахтарем", коли господарі здолали суперника завдяки серії післяматчевих пенальті. Гадаю не має потреби нагадувати хто саме захищав ворота переможців. Та як би добре не було у гостях - дома завжди краще. Звістку, яку привіз Андрію з Запоріжжя вже знайомий нам Володимир Михайлович Атаманюк, він прийняв з радістю - флагман запорізького футболу - "Металург" воліє його бачити у власних лавах. "Додому мчав немов на крилах" - згадував Андрій. Ще б пак, адже на той час в нього вже була сім"я - чарівна дружина Олена і двоє синів - Кирило і Данило. Хоч і недалеко Кіровоград від Запоріжжя - все ж родина через юний вік хлопців не могла постійно знаходитись разом з батьком. А тут доля дарує такий шанс, не скористатися яким він просто не міг. Знову праця до сьомого поту, бо ж вибороти місце в основному складі в таких асів воротарського мистецтва як Олег Бересський та Тарас Гребенюк ще потрібно вміти. І Глущенко своєю наполегливістю на тренуваннях під пильним оком на той час тренера воротарів "Металурга" Олега Луткова добився бажаного - вже третій сезон поспіль він є першим номером запоріжців. Звичайно зірковим часом Андрія стали матчі проти англійського "Лідса", але можна згадати і з десяток зустрічей у чемпіонаті, коли ніхто і ніщо не могло завадити Глущенкові відстояти на відмінно. Особливо "дошкуляє" він.. донецькому "Шахтарю". Два сезони поспіль "Металург" на виїзді грав з гірниками 0:0, і звичайно велика заслуга в цьому воротаря команди Андрія Глущенка. І не випадково увагу на нього звернув і головний тренер національної збірної України Леонід Буряк, який в інтерв"ю зазначив, що планує запросити запоріжця на один з контрольних матчів головної команди країни. 28 років для воротаря - це ще дуже мало. Історія знаю чимало прикладів, коли в цьому віці лише вимальовувалися контури справжнього голкіпера. Глущенко вже встиг заявити про себе і ще має резерв для прогресу. За чутками цього року він потрапив в поле зору представників далеко не останньої команди сусідньої країни і знаходиться на олівці в провідних європейських агентів. Та поки що всі свої мрії він пов"язує з Запоріжжя, де є справжнім кумиром для тисяч хлопчаків та...дівчат, які не давали йому проходу під час святкування виходу "Металурга" на європейську арену. Де він тільки не залишав свій автограф! І так, віримо, буде тривати ще довго, адже справжній професіонал Андрій Глущенко ще не здійснив своєї мрії - виграти щось на національному рівні. Тоді можна буде подумати і про закордонний контракт, чи не так? Хай щастить тобі, Андрію! Федір ГРЕБЕНЮК